Чтение онлайн

Безродний. Не жартуйте так, розігрієтесь, та на холодний протяг, то ще вава буде... До побачення! (Вийшов).

Квятковська (вслід). До Лучицької вже? А ми невгодні! У, проклята! (Позира на кін, а далі йде до своєї уборної).

Котенко, Гирявий, потім Кулішевич.

Котенко (виходить з першого плану, прислухається, - не аплодирують). Що се вони? Сплять чи почуміли? (Пауза). Якесь дрантя в театрі! (Гирявому, що підбіг). Де Лучицька? Чого її не видко?

Гирявий. Пішла тудою на вихід... Он! 

Розлягаються оплески; крики: "Лучицька!! Бра-во!!" 

Котенко (зло). Здуріли, чисто здуріли! Якісь навіжені чи п'яні! (Гирявому). Де ви мені стіл поставили? А табуретка яка? Трохи не впав!.. Гроші брать знаєте, а пильнувати діла - нема! Чого суфлеру не сказали, що од "Скусителю мій" до "Палайте, мрії" хрест?

Гирявий. Говорив...

Котенко. Чого ж він мені подає та й подає... Хор де? Чому не на місці? Нехай тільки накладуть, то захурчать і вони, і ви!

Гирявий (виходить). Ну, колись і я... хоч ограблю, а свою заведу! 

Кулішевич виходить з кону з оплесками і криками: "Браво, Кулішевич!" 

Котенко. Га? Нова болячка! (До неї). Не надсаджуйтесь для гальорки, не передавайте куті меду!

Кулішевич. Чи ви не проспались, чи хміль ще не вийшов?

Котенко (виходячи за лаштунки). Не крутіть!

Кулішевич. Тю-тю! Та іще фіть-фіть! (Квятковській). Чи ти його, бува, чим не розсердила?

Квятковська. Кого? Тата?

Кулішевич. Та ні, отого кабана!

Квятковська. А що?

Кулішевич. Сказився чисто, аж пінить! (Пішла до уборної, а далі з неї виходить).

Ті ж і хор.

Гирявий (розставляє хор за лаштунками). Панове, будьте ласкаві, ані писніть! Уваги найбільше: ви ж починаєте за кулісами... так щоб разом, по одному маху... Та, бога ради, ані пари з уст... Котенко лютий - всіх розпудить. Дивіться всі на мене - і вмент! (Обходить і прислухається до суфлера).

Рябкова (впереді). А що, знайшла кватирю?

Богданиха. Знайшла, та така...

Рябкова.А що в місяць?

Богданиха. Вісім за паскудство...

Рябкова. А нам і борщ чудесний дає з бараниною, з салом.

Перший хорист. Ну й голова, аж крутить!

Другий хорист. Довго кружляли?

Перший хорист. До світу... Ні, аж до обід!

Другий хорист. А рябий всю получку процвиндрив!.. 

Спочатку ближні, а далі й усі розсміялися. Саме тоді Гирявий махнув: одні вступили, другі спізнились, треті почали іншу пісню. Вийшла кацен-музик. 

Гирявий (схопившись за волосся). Ай! Зарізали!!

Хор так і пішов, а на кону вже поправився.

Ті ж і Котенко.

Котенко (після добрих оплесків і криків "браво" виходить усміхаючись). Ага! Прочумались-таки! (Знову виходить). Ні, публіка в театрі інтелігентна! (Гирявому). От сьогодні хор добре вступив. Спасибі! (До хору, що ввійшов). Молодці, хлопці! (Квятковській). Ну, моя квіточко, заткнім лихо за пояса та на злість ворогам... Ну, боже благослови! (Возлагає руку). 

Квятковська вибігає з легеньким оплеском. 

О? І єсть!

Кулішевич. Чого ви на мене визвірились?

Котенко. Хе-хе-хе! На вас і визвіришся, як вищирите зубки...

Кулішевич. Атож: не кладіть пальця в рот...

Котенко (гладить її по плечу). Кусаний уже, моя люба!

Кулішевич (виходячи на кін). Отак краще: ласкаве телятко дві матки ссе...

Котенко (вслід). Мені, бідному, хоч би одна, та добра!

Котенко, Лучицька, Кулішевич, Квятковська, Гирявий та хор.

Котенко (зачувши грімовий оплеск). А! Це знов отій примадонні? От каторжна, гадюка чортова! (Знову грім). Розчавив би, щоб і між ногами не плазувала! (Знову оплески). Тпху! Пропадіть ви пропадом! (Іде сердито до уборної, зрива парик). Які се ти мені парики даєш? Просто рощитать, та й уже! 

Лучицька виходить з букетом. Крик за лаштунками: "Лучицьку, Лучицьку!" З-за лаштунків виходить Кулішевич, Квятковська і хор. 

(З уборної). Квятковська, на вихід!

Гирявий. Лучицьку кричать.

Котенко. І Квятковську - я чую. Випустіть двох.

Гирявий. Лучицька і Квятковська, на вихід! Даю! 

Виходять. Крики: "Браво! Лучицька, Лучицька!" Дехто: "Котенко!" 

Лучицька і Котенко! 

Виходять. Крики: "Браво, браво!! Лучицька Solо!" 

Котенко (хмуро). Випустіть її, та й годі! Більше ні разу! Готуйте картину! Дзвінок!

Гирявий. Лучицька! Даю! 

Страшний оплеск і крики. 

Лучицька (з букетом і вінком іде до уборної). Ху, утомилася! Голова горить... серце ниє... мов пережила страшну годину... А проте і втіха тремтить... (Маринці, що за нею увійшла). Води мені, голубко, і одеколону. 

На кін виходить і публіка розмаїта.

Ті ж та Антипов, Юркович та молодь.

Антипов (пробираючись важно до уборної 1-ї). Прекрасно! Чудесно! Ансамбль превосходный!.. Все на своих мостах... Одобряю, одобряю. (Подає на ходу Котенку і Кулішевич руку).