Полонені Білої пустелі
Шрифт:
Наступного дня, коли загальне збудження трохи зменшилося, Джеймі й Авасін дізнались про те, що сталося по тому, як чіпевеї загубили їх. Їм розповіли, як Деніказі приїхав до Енгуса та Альфонса й сказав, що готовий заплатити власним життям за загибель хлопців. Потім Енгус оповів, як вони з Альфонсом вирушили в каное до Ідтен-туа і як їх примусив повернутися назад льодостав. Хлопці почули й історію про те, як чіпевеї під проводом Деніказі безуспішно шукали їх у тундрі — на запряжених собаками нартах — до останніх днів листопада. А напередодні повернення хлопців до селища крі Альфонс і Енгус розпочали готуватися до нової експедиції; цього разу вони зібрались розшукати ескімосів, сподіваючись, що, можливо, ті знають що-небудь про долю хлопців.
Лише тепер хлопці по-справжньому зрозуміли, яких страждань завдали своїм близьким, і це затьмарило їхній радісний настрій. Але затьмарило ненадовго: адже всі довкола були такі щасливі…
Про Пітюка теж не забули. Енгус був добре знайомий з його батьком, Френком Ендерсоном, і часто гостював у нього — у факторії Рудоволосого. Отже, він міг багато чого розповісти хлопцеві про його батька. На завершення своєї розповіді Енгус сказав:
— Френк був моїм добрим приятелем, і тебе, хлопче, я візьму до себе. Житимеш у нас.
Пітюк погодився, і кілька років вони з Джеймі прожили, майже як брати, в хаті Макнейра.
Енгуса особливо зацікавила розповідь хлопців про Велику Кам'яницю, і він уважно оглянув свинцеву штабку.
— Звичайно, останнє слово в цій справі має сказати фахівець-експерт, — мовив він нарешті, — але я не сумніваюся, Джеймі, що твоє припущення щодо вікінгів — правильне. Наступного літа ми відвідаємо оту твою Кам'яницю. А заодно навідаємося й до Пітюкових родичів, бо мені хотілося б віддячити їм. Що ви на це скажете, хлопці?
Певна річ, Джеймі, Авасін і Пітюк відповіли згодою. А потім проводили ще багато довгих зимових вечорів коло пічки в Енгусовій хатині, обговорюючи плани подорожі. Але про те, що з тих планів вийшло, я розповім вам уже іншим разом.