Чтение онлайн

Чи прийде час?…

Ле про королеву фей та Томаса-римача

Зустрів я королеву фей,
З ней був ще вчений котофей,
І полум'я автодафе
Мені спалило серце.


Кохання гірше за полин,
Страшніше, ніж той дідьков млин,
Гостріше навіть перця.


Вона: «Чортячий ти синок!
Ти полюбляв лихих жінок,
Хапав чуже та ніс в шинок
Цю здобич, щоб пропити,


Але я знаю, милий Том,
Що кожним словом і листом
Ти геть талановитий!»


Я їй: «Цариця ти моя!
Нехай ти гонором змія,
В душі – підступная свиня,
У серці – гріх з жадобой,


Ти долей пара сатані, —
Але цих грудей дивний сніг
І смак цих вуст медовий!»


Вона мені: «Розпусти цар!
Жалкує за тобой цвинтар,
Катюго, чорний, ях димар,
Але поет завзятий!


Шукав злочинних ти шляхів
Дітей давив, немов птахів, —
Та де ж другого взяти?!»


А я кажу: «В тиші нічній
Дівчат їси ти, бо смачні,
А хлопців гнобиш по весні,
Висмоктуєш їх силу!


Для неба – скриня ти пуста,
Але, мій друг, твої вуста
Вогонь в душі збудили!»


Вона: «Ти капость і лайно,
Ти палиш люльку, п'єш вино,
Твої гріхи стоять стіной,
За котрій – пекла сморід,


Мерзотник, розбишака, троль, —
Ти рими князь й віршів король
На суші та й на морі!»


А я співаю: «Ой, біда!
Хоча волосся, як вода,
Та чорт в очах на хвіст сідав,
Щоб нас ввести в оману!


У лоні – адська метушня
У роті – бісова брехня…
Я добре знаю панну!


Так цілий день співали ми –
Коли б із літа до зими
Тягнувся день цей, кожну мить
Зростая дуже вчасно,


Ми б в ці хвилини, що біжать,
Зуміли б вголос побажать
Ще більш добра і щастя!»

Стара добра баладка

Коли був зеленим, як в рясці вода —
Пиймо, куме, і час пролетить! —
Я з ранку до ранку віршата складав —
Налиймо по чарці, та хай нам щастить!


Гей, рима до рими, куплет до братка —
Пиймо, куме, і час пролетить! —
Жахався дехто мого кулака —
Налиймо по чарці, та хай нам щастить!


Я потім став гострим, як перець в борщі —
Пиймо, куме, і час пролетить! —
І двома кулаками як врізав – тріщи! —
Налиймо по чарці та хай нам щастить!


Нахабство та жарти, кумедний куплет, —
Пиймо, куме, і час пролетить! —
Сатира та фарс, фельєтон і памфлет, —
Налиймо по чарці та хай нам щастить!


Я виріс, як морква, на цілий город, —
Пиймо, куме, і час пролетить! —
Рукою твердою узявсь за перо —
Налиймо по чарці та хай нам щастить!


По слово в кишеню не лазив я, пане, —
Пиймо, куме, і час пролетить! —
Романи, романи й довіку романи —
Налиймо по чарці та хай нам щастить!


Тепер я старий, як димар на даху, —
Пий, дідусю, щоб дідько не вкрав! —
Чоло у зморшках, на пузі міхур —
Ще по чарці, й на цвинтар пора!


Та в вашім борщі хай кипить – не біда! —
Пий, дідусю, щоб дідько не вкрав! —
Мій перець із морквою, чиста вода —
Ще по чарці, й гіп-гіп-ура!

Хитра балада

Йду я, мов струмок тече,
Джимблі-хей, джимблі-хо,
За люб'язним паничем,
Хабл-бабл-хо!


За такого хлопчика
Хоч каблучку з пальчика,
Хоч кнура-свинячика —
Віддам, бо втече!


Ой, біжу, не бачу ям,
Джимблі-хей, джимблі-хо,
За гарнесеньким хлоп'ям,
Хабл-бабл-хо!


За стрункого юнака
Хай кленуть біля ставка,
Хай свариться матінка –
Не зачую я!


Ой, кочуся я яйцем
Джимблі-хей, джимблі-хо,
Тай за півнем з гребінцем,
Хабл-бабл-хо!


За милого кочетка
Хоч начинку з пиріжка,
Хоч корову без ріжка —
За його лице!


– Що ж, заради панича,
Джимблі-хей, джимблі-хо,
Аж спідницю до плеча?
Хабл-бабл-хо!


Панно, капосні діла –
На словах все віддала,
А насправді не дала!
Підманула-підвела?


– Чому ж капосні діла,
Якщо в церкву привела?
Тут і поп, і шлюбний лад –
Церква аж гула!


Ось баладі нашій край —
Нежонатих Бог скарай!

Молитва

Я не вмію молитись.
Замість світла і слова,
яке нам від Бога дано,
Пам'ять бачить обличчя,
Ваші, друзі, обличчя –
Мов глечики з долей-вином.


Я – фартовий.
Я в змозі вином похмелитись.


Тут світанок над морем
І дощик танцює на розі,
Страх позбутися горя,
Щоб щастя, мов небо, гуло,
Відчуття, що зима,
Як п'яниця, лежить на порозі,
І, грозой
над весняною вишней,
де квіти – мов зорі,
Над очима –
турботою
вбите чоло.


Я дивлюсь.
Я бажаю змарнілим вам розвеселитись.
Більш нічого не маю, кажу.
Тільки це я тримаю, кажу.