Чужа
Шрифт:
Цей чорт дулю показав. Не повезе тепер.
МАЛЮК
(секунду поміркувавши)
Повезе. Здай-но назад, прокатаймо лоха до кордону.
Все відбувається у тиші. Колгоспник задкує. З машини вийшли усі четверо, Гиря помахує бітою.
МАЛЮК
Ну ти, хую! Сюди йди!
У салоні п’ятеро людей. За кермом — Малюк.
Гиря й Сопля ззаду, між ними колгоспник.
ШУСТРИЙ
(закінчує розповідь)
Коротше, три штрихи і одна халява сидять в машині. Штрих, що спереду сидить, блатує, говорить: «Ну, якщо я не правий — убийте мене, убийте!» Нарешті один, що з бабою на задній сидусі (звертається до Соплі) — от як ти сидів… волину дістає… і їбашить пасажиру в лоба. (Дає кол госпникові щелбан.) Вася падає під сидіння — халява сциться від страху і кричить: «Відпустіть мене, я нічого не бачила, нікого не знаю!» Тут штрихи думають, що робити з двома жмурами…
ГИРЯ
(тупо)
А другий жмур — хто?
СОПЛЯ
Та халява, що ж її, живою відпускати?
ГИРЯ
Точно, туплю.
ШУСТРИЙ
Як завжди. (Продовжує розповідь.) І тут з-під сидухи вилазить штрих, увесь в крові — за голову от так тримається — і говорить: «Ви що, зовсім охуїли, махновці?» Всі так і охуїли, а баба — знепритомніла.
МАЛЮК
З нагана стріляв?
ШУСТРИЙ
Так, спортивним набоєм, а порох відсирів. В дурня як ріг на лобі виріс.
МАЛЮК
Була у мене колись схожа історія. Куля м’яка, свинцева…
ШУСТРИЙ
…Об лоба розплющилася…
МАЛЮК
Так.
Усі сміються, крім колгоспника.
Проїжджаючи повз села, вони беруть виставлені селянами продукти — молоко, яблука — вантажать в машину і від’їжджають не розраховуючись. Миготять вказівники — відлік кілометрів.
МАЛЮК
(дивиться карту, вираховує щось, потім дивиться на годинник)
Добре, будемо прощатися з нашим кентом…
Машина вихляє до узбіччя.
КОЛГОСПНИК
Та ви що, хлопці? Невже вб’єте? За що, за дулю?
МАЛЮК
Давай, виходь, дядю, приїхали!
Пацани витягують колгоспника з машини, Гиря веде його на узлісся. За ними скрадається Шустрий з бітою.
СОПЛЯ
Ну, дядю, ставай-но до лісу передом. Невчасно ти нам попався…
Колгоспник упорався з собою, на його обличчі з’явилась деяка жорсткість, схоже, що він збирається померти з гідністю. Шустрий ззаду несильно б’є його бітою по голові, тримає біту однією рукою. Колгоспник падає, він думає, що в нього вистрілили. Під сміх пацанів він встає й бачить машину, що від’їздить… Деякий час він стоїть навколішки, як боксер в нокдауні, і ДИВИТЬСЯ услід машині.
Пункт перетину кордону. Величезна черга з автомобілів, люди палять вогнища, п’ють горілку, взагалі — рух, як у таборі біженців. Переважно в черзі машини з причепами, це човники, хоча трапляються вантажівки й автобуси. Малюк і Шустрий ідуть шукати кінці. Гиря і Сопля в машині спостерігають за рухом довкола.
Кілька звіроподібних кавказців, судячи з усього, тут заправляють.
СОПЛЯ
Не розумію, хто тут головний? Де митниця? Де погранці?
ГИРЯ
Звірі (спльовує за вікно)… Вони перехід тримають… Без черги — це до них… (Неподалік комерсанти на мікроавтобусі, щойно домовилися з одним із кавказців, той діловито поплес кує водія по спині, мікроавтобус вирулює до переходу, огина ючи чергу машин.) Потрусити лохів на дорозі — це теж вони… Золота жила цей кордон… (Звір щось говорить у рацію.) Дивись, номер передав… Мабуть, з того боку — теж вони…
Малюк спілкується з бригадиром кавказців.
МАЛЮК
Брат, є розмова.
ЗВІР
(пихато)
Що ти хотів?
МАЛЮК
Я не хотів, я хочу.
ЗВІР
Що?
МАЛЮК
Перейти швиденько.
ЗВІР
Триста баксів.
МАЛЮК
Ти не зрозумів, братило! Ми такі ж, як і ви.
ЗВІР
Ви від кого?
МАЛЮК
Від Рашпіля.
ЗВІР
Не знаю такого.
ШУСТРИЙ
Не гони, Рашпіля всі знають.
ЗВІР
Е-е, ти пригальмуй, гонять гівно по трубах, зрозумів?