Чтение онлайн

Генріх обернувся до Баришева:

— Йоганн Вайс! Такими німцями, як він, можна пишатися, правда ж?

— Нічого, — відповів Баришев. — Мій Бєлов перед ним не поступиться. — Спитав: — Є запитання? Немає? Ну все. Пора.

І Бєлов, щоб довше бачити ці дорогі йому обличчя, задкуючи, зійшов трапом у літак.

А зараз літак усе знижувався та й знижувався, немов скочувався по скляному схилу. Як тільки колеса туго торкнулися землі, раптом зник один з пасажирів, що невидимо летів у літаку, — Йоганн Вайс. Він зник безмовно, безслідно. Не було більше двійника в Олександра Бєлова. Майор Бєлов залишився один. На мить його охопило почуття самотності.

Але це відчуття покинуло його так само несподівано швидко, як і з'явилося.

І ніхто, навіть Олександр Бєлов, не вшанував урочистим вставанням загибель Йоганна Вайса. Ніхто!

Бєлов жадібно й нетерпляче шукав очима серед зустрічаючих обличчя матері — найголовнішої для нього людини на світі. Вона була матір'ю не тільки Саші Бєлова, але і Йоганна Вайса, і що вона цього не знала, то зникнення Вайса її теж не засмутило.

Так перестав існувати Йоганн Вайс — гауптштурмфюpep СД.